благоповинова́тисѧ

благоповинова́тисѧ [благоповиноватися]


СЦРЯ ‹благоповинова́тися› ‹ну́юся›, ‹ну́ешися›, гл. воз. Церк. ▸ Радушно повиноваться. ◂ Божественнымъ твоея матере благоповинуяся наказаніемъ, силу, Никопе, имѣлъ еси крестную во бранѣхъ. Мин. мѣс. Март. 23.


чс *


gr благоповинова́тися: V,ipf,intr,med; :