владѧ́щїй

владѧ́щїй [владящий]

Дч* прич. правящий, владеющий. Сїѐ написа́нїе пе́рвое бы́сть владѧ́щꙋ сѷрі́ею кѷрині́ю (Лук., 2, 2).

Алекс ‹владя́щій› и ‹владу́щій›, ая, ее, обладающій, властительствующій. Сіе написаніе первое бысть владящу Сиріею Киринію. Лук: 2. 2□. Даніил: 14. 5□.

чс 1 МнК=1

gr владѣ́ти: V,ipf,intr; partcp,praes,act,plen,sg,m,nom/acc

См| владѣ́ти