властолю́бецъ
властолю́бецъ [властолюбец]
Фл ‹Властолюбец›. ▸ Властолюбивый человек. ◂ Ефр. Корм., 67.≈
САР-1 ‹Властолю́бецъ›, бца. с. м.
Любящій господствовать, начальствовать надъ другими.
→САР-1 т.1, с.750
чс 3 МнК=1 Мол=1 Тип=1
gr властолю́бецъ: S,m,anim; sg,nom