властолю́бецъ

властолю́бецъ [властолюбец]

Фл ‹Властолюбец›. ▸ Властолюбивый человек. ◂ Ефр. Корм., 67.≈

САР-1 ‹Властолю́бецъ›, бца. с. м.
Любящій господствовать, начальствовать надъ другими.
→САР-1 т.1, с.750

чс 3 МнК=1 Мол=1 Тип=1

gr властолю́бецъ: S,m,anim; sg,nom