возмалодꙋ́шествовати

возмалодꙋ́шествовати [возмалодушествовати]

САР-1 ‹Малоду́шествую›, еши, возмалоду́шествовахъ, возмалоду́шествую, ду́шствовати, возмалоду́шествовати. гл. ср. Сл. просто же ‹Малоду́шничаю›, ешь, чалъ, чать.
Отъ малости въ уныніе, въ печаль прихожу; бодрость теряю, слабѣю духомъ.
‹Повелѣ богъ вѣтру знойну жегущу, и порази солнце на главу Іонину, и малодушествоваше›. Іон. IV. 8.
‹Сынове Іизраилевы возопиша ко Господу Богу своему, зане возмалодушествова духъ ихъ›. Іуд. VII. 19.
→САР-1 т.2, с.832

чс *

gr возмалоду́шествовати: V,pf,intr; :