вонифа́тїй

вонифа́тїй [вонифатий]

Пт ‹ВОНИФА́ТИЙ›, -я, м.; разг. ‹Вонифа́т›, -а.
[От лат. bonum – благо и fatum – рок. Ср. Бонифатий.]
†1 янв.

чс *

gr вонифа́тій: S,m,anim,persn; :

См| вонїфа́тїй