восхвалѧ́тисѧ

восхвалѧ́тисѧ [восхвалятися]

Фл ‹Восхваляться›, ‹восхвалиться›. ▸ Хвалиться, похваляться. ◂ Стих. XII в., 72 об.

САР-1 ‹Возхваля́юсь›, ся, ешься, ля́тися, ли́тися. гл. страд.
Бываю возхваляемъ, прославляемъ.
‹Восхвалятся преподобніи во славѣ›. Псал. CXLIX. 5.
‹Посредѣ людей своихъ восхвалится›. Сирах. XXIV. 1.
→САР-1 т.6, с.509

чс *

gr восхваля́тися: V,ipf,intr,med; :