вѣ́сть

вѣ́сть [весть]

САР-1 ‹Вѣ́сть›, сти. и умал. ‹Вѣ́сточка›, чки. с. ж.
Вѣдомость, извѣстіе, увѣдомленіе.
‹Вѣстію возвѣсти ми, яко обрѣтошася ослята›. I. Царств. X. 16.
‹Вожделѣнная, пріятная, радостная вѣсть›.
‹Печальная, прискорбная вѣсть›.
2) Молва, слухъ, слава.
‹Изыде вѣсть сія по всей земли той›. Матѳ. IX. 26.
‹Ложныя, неосновательныя вѣсти›.
‹Выдумывать, разглашать, сказывать вѣсти›.
→САР-1 т.1, с.1071

ГлтНЗ (φήμη, fаmа; φάσις, rumor) – слух, молва; весть. Мф 2:12 вѣ́сть прїе́мше (χρηματισθέντες, divinitus admoniti, получив откровениe).

чс 618 ВЗ=30 ЕВ=20 АП=18 АПБ=17 ЕВБ=21 Час=1 Окт=11 МнП=14 МнО=6 МнК=94 ТрП=19 ТрЦ=23 Слж=4 Трб=3 СлП=8 Мол=8 Акф=1 Тип=3 Проч=184

gr вѣ́сть: S,f,inan; sg,nom/acc