живогорѧ́щїй

живогорѧ́щїй [живогорящий]


СЦРЯ ‹живогорѣ́ти› ‹рю̀›, ‹ри́ши›, гл. ср. Церк. ▸ Горѣть сильнымъ пламенемъ. ◂ Пещь живогорящу сотворивъ пребеззаконный. Мин. мѣс. Янв. 21.


чс *


gr живогоря́щій: A; :