и҆збꙋтѣ́лый

и҆збꙋтѣ́лый [избутелый]

СЦРЯ ‹избутѣ́лый› ‹ая›, ‹ое›, пр. Стар. ▸ Согнившій, испортившійся. ◂ Древо избутѣло. Прол. Окт. 24.

Фл ‹Избутелый›. Совр. нет. ▸ Сотлевший. ◂ Прол. Окт., 24.≈

чс -