и҆зрѧ́денъ
и҆зрѧ́денъ [изряден]
od превосходен, отменный
Дч* прил. превосходен, отменный. Заповедей дѣлатель изряденъ показася (Троп. Иосифу Царев).
чс 86 МнП=3 МнО=3 МнС=1 МнК=56 Трб=1 СлП=1 Мол=1 Акф=1
gr изря́дный: A; brev,sg,m,nom/acc
См| и҆зрѧ́дный и҆зрѧ́днѣйшїй