кампа́нъ
кампа́нъ [кампан]
od Колокол
Дч* ‹кампанъ› (лат. сampanum) колокол (Уст. церк.).
СЦРЯ ‹кампа́нъ› ‹а›, с. м. Церк. ▸ Колоколъ. ◂ Параекклесіархъ ударяетъ въ великій кампанъ. Уст. Церк. 352.
Алекс ‹ко́локолъ›, изобрѣтенъ для возвѣщенія къ общенародному собранію въ церковь на службу Божію, по Лат: campana. На чемъ же колокола повѣшены бываютъ, то мѣсто называется Колокольня, по Лат: turris campanaria. Колоколъ по книжному называется кампанъ или клепало, било. […]
чс 46 МнП=4 МнК=9 ТрП=1 ТрЦ=2 Трб=6 Тип=24 Сол=2