ключа́тисѧ

ключа́тисѧ [ключатися]

Фл ‹Ключатися›, ‹ключитися›. Совр. нет. ▸ Годиться; случаться. ◂ Евх. 20 а 25. Изб. 1076 г., 213 об 5.

САР-1 ‹Ключа́ется›, ключи́лось, ключи́тся, ключи́ться. гл. безлич. Сл.
Случается, бываетъ.
‹Ключися ему покадити вшедшу въ церковь›. Лук. I. 9.
→САР-1 т.3, с.644

чс -

См. ключи́тися: