кольча́тый [кольчатый]
САР-1 ‹Кольча́тый›, тая, тое. прил. Состоящій изъ колецъ. ‹Въ броню кольчату той оболченъ бяше›. 1. Цар. XVII. 5.□ ‹Кольчатая цѣпь›. →САР-1 т.3, с.717
чс *
gr кольча́тый: A; :