кі́йждо

кі́йждо [кийждо]

od ‹Кїйждо› каждый

Св ‹кі́йждо, ка́ѧждо, кое́ждо› — всякий, каждый, -ая, -ое; коего́ждо (коего́ждо) — каждого; комꙋ́ждо (комýждо) — каждому, всякому. Ты воздаси (воздашь) комуждо по делом его (Пс. 61, 13).

Дч* ‹ка́ѧждо› местоим. (греч. ἕκαστος) — каждый. Ѿ си́хъ раздѣли́шасѧ ѻ҆́строви ꙗ҆зы́кѡвъ (всѣ́хъ) въ землѝ и҆́хъ: кі́йждо по ꙗ҆зы́кꙋ въ племенѣ́хъ свои́хъ и҆ въ наро́дѣхъ свои́хъ (Быт. 10, 5. 11, 7).

СЦРЯ ‹кі́йждо› ‹ка́яждо›, ‹ко́еждо›, мѣст. Церк. ▸ Каждый, всякій. ◂ Кійждо насъ о себѣ слово дастъ Богу. Римл. XIV. 12.

САР-1 ‹Кі́йждо›, или ‹Ко́йждо› и ‹Ко́ждо›, ка́яждо, ко́еждо. мѣст. Сл.
Всякой, каждой.
‹Кійждо насъ о себѣ слово дастъ Богу›. Рим. XIV. 12.
‹Койждо свое бремя понесетъ›. Галат. VI. 5.
‹Иде кождо въ домъ свой›. Іоан. VII. 53.
→САР-1 т.3, с.550

САР-1 ‹Единъ кійждо›, или ‹койждо›. прил. съ мѣстоименіемъ сложенное. Сл.
Всякій, каждый особо.
‹Скорбяще зѣло начаша глаголати ему единъ кійждо ихъ, еда азъ есмь Господи›. Матѳ. XXVI. 22.
‹Еди́нъ по единому›. Сл. Въ общемъ же употребленіи, ‹одинъ по одному›. Одинъ за однимъ, одинъ послѣ другаго.
‹Они слышавше и совѣстію обличаеми исхождаху единъ по единому›. Іоан. VIII. 9.
‹Начаша скорбѣти, и глаголати ему единъ по единому, еда азъ? и другій, еда азъ?› Марк. XIV. 19.
→САР-1 т.2, с.938

чс 669 ВЗ=154 ЕВ=5 АП=35 АПБ=18 ЕВБ=2 Час=8 Окт=1 МнП=13 МнО=12 МнС=3 МнК=28 ТрП=39 ТрЦ=23 Слж=14 Трб=10 СлП=3 Мол=11 Акф=2 Тип=49 Проч=53

gr кі́йждо: APRO; brev,sg,m,nom/acc

См| ка́ѧждо ко́йждо ко́еждо ко́ждо