мїрѧни́нъ

мїрѧни́нъ [мирянин]

od ‹Мїрѧ́не› миряне, светские люди

СЦРЯ ‹міряни́нъ› ‹а›, с. м. 1) ▸ Человѣкъ не духовнаго званія. ◂ Римскіе Католики мірянъ причащаютъ однимъ тѣломъ Христовымъ. 2) ▸ Житель селенія или деревни. ◂ Раскладка сдѣлана по приговору мірянъ.

Алекс ‹міря́не›, во множ: числѣ разумѣются свѣтскіе люди, не духовные. Регл: дух: 67.

чс 57 Проч=1

gr міряни́нъ: S,m,anim; sg,nom

См| мѵ́рѧнинъ