назна́менꙋѧй
назна́менꙋѧй [назнаменуяй]
ГлтНЗ ‹Назна́менꙋѧ› (‹-ѧй›) (σημαίνων, significans) – предзнаменующий, предвозвещающий, дающий разуметь. Ин 12:33□ Сїе́ же гл҃аше, назна́менꙋѧ (давая разуметь), ко́ею сме́ртїю хотѧ́ше ѹ҆мре́ти.
чс 1 Слж=1
gr назна́меновати: V,ipf,tran; partcp,praes,act,plen,sg,m/n,nom
См· назна́меновати