назна́менꙋѧй
назна́менꙋѧй [назнаменуяй]
ГлтНЗ ‹назна́менꙋѧ› (σημαίνων, significans) – предзнаменующий, предвозвещающий, дающий разуметь. Ин 12:33□ Сїе́ же гл҃аше, назна́менꙋѧ (давая разуметь), ко́ею сме́ртїю хотѧ́ше ᲂу҆мре́ти.
чс 1 Слж=1
gr назна́меновати: V,ipf,tran; partcp,praes,act,plen,sg,m/n,nom
См| назна́меновати