по́пъ

по́пъ [поп]


od священник, поп


Дч* священникъ. Прол. мар. 10.


САР-1 ‹ПО́ПЪ›, па̀. с. м.
Священникъ.
‹Прилѣжащіи добрѣ попы›. Прол. 10. Март.
→САР-1 т.4, с.996


чс *


gr по́пъ: S,m,anim; :