по́пъ [поп]
od священник, поп
Дч* священникъ. Прол. мар. 10.
САР-1 ‹ПО́ПЪ›, па̀. с. м. Священникъ. ‹Прилѣжащіи добрѣ попы›. Прол. 10. Март. →САР-1 т.4, с.996
чс *
gr по́пъ: S,m,anim; :