попали́ти [попалити]
САР-1 ‹Попаля́ю›, ешь, ли́лъ, лю̀, ля́ть, ли́ть. гл. д. Пожигаю, сжигаю; или объемлю пламенемъ. ‹Пристанища нощію сожже, и ладіи попали›. 2. Мак. XII. 6.□ →САР-1 т.4, с.709
чс 4 МнК=2 ТрП=1
gr попали́ти: V,pf,tran; inf