посѣ́ѧти

посѣ́ѧти [посеяти]

САР-1 ‹Посѣ́ять›, посѣ́ялъ, посѣ́ю. гл. д. нед.
Вергнуть сѣмена какія на землю приуготовленную къ сѣянію.
‹Еже аще заутра посѣеши, то процвѣтетъ на жатву›. Исаіи XVII. 11.
‹Посѣять рожь, пшеницу, овесъ›.
‹Посѣять макъ, рѣпу, морковь›.
‹Посѣ́ять пле́велы, раздо́ръ, несогла́сіе›. * Причинить вражду, ссору, брань.
→САР-1 т.5, с.1076

чс 1 Проч=1

gr посѣ́яти: V,pf,tran; inf