посѣ́ѧти

посѣ́ѧти [посеяти]


САР-1 ‹Посѣ́ять›, посѣ́ялъ, посѣ́ю. гл. д. нед.
Вергнуть сѣмена какія на землю приуготовленную къ сѣянію.
‹Еже аще заутра посѣеши, то процвѣтетъ на жатву›. Исаіи XVII. 11.□
‹Посѣять рожь, пшеницу, овесъ›.
‹Посѣять макъ, рѣпу, морковь›.
‹Посѣ́ять пле́велы, раздо́ръ, несогла́сіе›. * Причинить вражду, ссору, брань.
→САР-1 т.5, с.1076


чс 1 Проч=1


gr посѣ́яти: V,pf,tran; inf