прогонѧ́тисѧ

прогонѧ́тисѧ [прогонятися]

САР-1 ‹Прогоня́юся›, ня́ешися, гна́хся, гна́тися. гл. стр. Сл.
Проженяюся, бываю прогоняемъ.
‹Прогнастеся, ни кимъ же гоними›. Іова. II. 11.□
→САР-1 т.2, с.224

чс *

gr прогоня́тися: V,ipf,intr,med; :