прославлѧ́тисѧ
прославлѧ́тисѧ [прославлятися]
САР-1 ‹Прославля́юсь›, ‹ся›, ешься, сла́вился, сла́влюся, вля́ться, сла́виться. гл. возвр.
1) Отличаюся; дѣлаюся славнымъ, извѣстнымъ свѣту.
‹Прославиться на войнѣ, войною›.
‹Прославиться сочиненіями›.
2)Во образѣ стр: Бываю прославляемъ, величаемъ, возхваляемъ.
‹Пріиде часъ, да прославится Сынъ человѣческій›. Іоан. XII. 24.□
→САР-1 т.5, с.519
ГлтНЗ (δοξάζεσθαι, glorificari) – прославляться. 1Пет 4:14□ бж҃їй дх҃ъ на ва́съ почива́етъ: – а҆ ва́ми прославлѧ́етсѧ.
чс 5 МнК=2 Проч=1
gr прославля́тися: V,ipf,intr,med; inf