слїѧ́тель

слїѧ́тель [слиятель]

od ваятель

Сд ваятель, χρυσοχόος: посрами́сѧ всѧ́къ слїѧ́тель ѿ и҆зва́ѧн̀й свои́хъ, ꙗ҆́кѡ лѡ́жнаѧ слїѧ̑нїѧ є҆гѡ̀ и всякий ваятель будет посрамлен изваяниями своими, ибо ложны изваяния его (Иер 51,17).

Дч* сущ. ваятель. посрами́сѧ всѧ́къ слїѧ́тель ѿ и҆зва́ѧнїй свои́хъ (Иер. 51, 17).

СЦРЯ ‹слія́тель› ‹я›, с. м. Церк. ▸ Литейщикъ, литейный мастеръ. ◂ Обуя всякъ человѣкъ отъ разума, посрамися всякъ сліятель отъ изваяній своихъ. Іерем. LI. 17.

Фл ‹Слиятель›. Совр. нет. ▸ Литейщик. ◂ Иер., 60, 17.

чс 1 ВЗ=1

gr слія́тель: S,m,anim; sg,nom