слїѧ́тель
слїѧ́тель [слиятель]
od ваятель
Сд ваятель, χρυσοχόος: посрами́сѧ всѧ́къ слїѧ́тель ѿ и҆зва́ѧн̀й свои́хъ, ꙗ҆́кѡ лѡ́жнаѧ слїѧ̑нїѧ є҆гѡ̀ и всякий ваятель будет посрамлен изваяниями своими, ибо ложны изваяния его (Иер 51,17□).
Дч* сущ. ваятель. посрами́сѧ всѧ́къ слїѧ́тель ѿ и҆зва́ѧнїй свои́хъ (Иер. 51, 17□).
СЦРЯ ‹слія́тель› ‹я›, с. м. Церк. ▸ Литейщикъ, литейный мастеръ. ◂ Обуя всякъ человѣкъ отъ разума, посрамися всякъ сліятель отъ изваяній своихъ. Іерем. LI. 17.□
Фл ‹Слиятель›. Совр. нет. ▸ Литейщик. ◂ Иер., 60, 17.
чс 1 ВЗ=1
gr слія́тель: S,m,anim; sg,nom