спꙋ́дъ
спꙋ́дъ [спуд]
od хомер, кор (мера емкости), модий, сосуд
Сд 1. хомер, кор (мера емкости), κόρος: и҆ да бꙋ́детъ цѣна̀ є҆гѡ̀ по сѣ́ѧнїю є҆гѡ̀, за спꙋ́дъ ꙗ҆чме́нѧ пѧтьдесѧ́тъ дїдра́хмъ сребра̀ и цена ему (полю) будет по урожаю, за кор ячменя пятьдесят дидрахм серебра (Лев 27,16□); 2. модий, сосуд, мера емкости, μόδιος: нижѐ вжига́ютъ свѣти́льника и҆ поставлѧ́ютъ є҆го̀ под̾ спꙋ́домъ и не зажигают светильника, чтобы поставить его, накрыв сосудом (Мф 5,15□).
Св ‹подъ спꙋ́домъ› — под кровом, не открыто.
Св сосуд, покрышка: еда светильник приходит, да под спудом положат его (Мк. 4. 21).
Дч* сущ. (греч. κόρος) — хлебная мера; (ὄδιος) сосуд. за спꙋ́дъ ꙗ҆чме́нѧ пѧтьдесѧ́тъ дїдра́хмъ сребра̀ (Лев. 21, 16□). нижѐ вжига́ютъ свѣти́лника и҆ поставлѧ́ютъ є҆го̀ под̾ спꙋ́домъ, но на свѣ́щницѣ (Матф. 5, 15□).
СЦРЯ ‹спудъ› ‹а›, с. м. Церк. 1) ▸ Мѣра зернистаго хлѣба и другихъ сыпучихъ или мелкихъ и дробныхъ вещей. ◂ И собраша крастели, иже мало, собра десять спудъ. Числ. XI. 32.□ 2) ▸ Сосудъ. ◂ Никтоже свѣтильника вжегъ въ скровѣ полагаетъ, ни подъ спудомъ, но на свѣщницѣ, да входящій свѣтъ видятъ. Лук. XI. 33.□— Подъ спудомъ: зн. ▸ подъ кровомъ. ◂ Мощи лежатъ подъ спудомъ.
Фл ‹Спуд›. ▸ Сосуд (совр. нет); мера (совр. нет); тайник (совр. устар.); тяжесть (совр. устар.). ◂ Супр., 19. Изб. 1073 г., л. 231.
ГлтНЗ (μόδιος, modius) – сосуд. Мф 5:75□ нижѐ вжига́ютъ свѣти́льника и҆ поставлѧ́ютъ є҆го̀ под̾ спꙋ́домъ, но на свѣ́щницѣ.
чс 2 ВЗ=1 ТрП=1