то́чїю

то́чїю [точию]

od Только

Св только.

Дч* част. (πλήν) — только. и҆ ни є҆ди́наго ви́дѣвъ, то́чїю женꙋ̀ (Иоан. 8, 10).

СЦРЯ ‹то́чію› нар. Церк. ▸ Только. ◂ Точію крещени бяху. Дѣян. VIII. 16.

Фл ‹Точию›, &ар. Совр. устар. ▸ Только. ◂ Супр., 325. Изб. 1073 г., л. 17.

чс 1568 ВЗ=33 ЕВ=2 АП=62 АПБ=65 ЕВБ=9 Окт=16 МнП=23 МнО=6 МнС=18 МнК=109 ТрП=25 ТрЦ=24 Слж=40 Трб=19 Мол=29 Акф=14 Тип=117 Сол=53 Проч=673

gr то́чію: ADV;