трꙋби́ти

трꙋби́ти [трубити]


od трубить, играть на трубе


Дч* трубить в трубу. го́ре, го́ре, го́ре живꙋ́щымъ на землѝ ѿ про́чихъ гласѡ́въ трꙋ́бныхъ трїе́хъ а҆́гг҃лъ хотѧ́щихъ трꙋби́ти (Откр. 8, 13□). Трꙋби́ти предъ собо́ю — хвастаться, хвалиться, пускать молву о себе (Матф. 6, 2□).


ГлтНЗ (σαλπίζειν, tuba саnerе) – трубить. Откр 8:13□ го́ре живꙋ́щымъ на землѝ ѿ про́чихъ гласѡ́въ трꙋ́бныхъ трїе́хъ а҆́гг҃лъ хотѧ́щихъ трꙋби́ти.


чс 3 ВЗ=1 АП=1


gr труби́ти: V,ipf,intr; inf