чти́ти
чти́ти [чтити]
САР-1 ‹Чту̀›, чти́шь, чти́ть. гл. д.
Повнутреннему убѣжденію оказую, воздаю почтеніе.
‹Бога бойтеся: Царя чтите›. 1. Петр. II. 17.□
‹Чти отца твоего и матерь твою›. Марк. VII. 10.□
‹Да вси чтутъ сына, якоже чтутъ отца›. Іоан. V. 23.□
→САР-1 т.6, с.732
чс 44 АП=1 АПБ=1 МнК=21 Трб=4 Мол=1 Тип=1