є҆динокро́вникъ

є҆динокро́вникъ [единокровник]

СЦРЯ ‹единокро́вникъ› ‹а›, с. м. Церк. ▸ Живущій съ кѣмъ либо подъ однимъ кровомъ. ◂ Ангеломъ единокровникъ, богомудре, былъ еси. Мин. мѣс. Янв. 3.

чс 2 МнК=2

gr единокро́вникъ: S,m,anim; sg,nom