ѡ҆безча́дитисѧ

ѡ҆безча́дитисѧ [обезчадитися]

СЦРЯ ‹обезча́дитися› гл. воз. сов. Церк. ▸ Лишиться чадъ. ◂ Якоже обезчадствова женъ оружіе твое, піано обезчадится въ женахъ мати твоя. I Царств. XV. 33.□

Фл ‹Обесчадствоватися›, ‹обесчадитися›. Совр. нет. ▸ Лишаться детей. ◂ ВМЧ, Сент., 1332. 1 Цар. 15, 33.

чс *

gr ѡбезча́дитися: V,pf,intr,med; :