ѡ҆гра́дъ
ѡ҆гра́дъ [оград]
СЦРЯ ‹огра́дъ› ‹а›, с. м. Церк. ▸ Огородъ, садъ. ◂ Оградъ добрѣ дѣлая, сѣяше зелія, и отъ того себе пріимаше пищу. Прол. Март. 5.
Фл ‹Оград›. Совр. нет. ▸ Ограда, изгородь, загородка; сад; огород; город. ◂ Изб. 1076 г., 269 об. 11.
чс 9 ВЗ=1 МнК=3 Трб=1
gr ѡгра́да: S,f,inan; pl,gen
См| ѻ҆гра́дъ ѡ҆гра́да