ѡ҆свѣни́тисѧ

ѡ҆свѣни́тисѧ [освенитися]


СЦРЯ ‹освѣня́тися› ‹ня́юся›, ‹ня́ешяся›; ‹освѣни́тися›, гл. воз. Церк. ▸ Уклоняться, устраняться, удаляться. ◂ Учай ‹....› отъ сребролюбія освѣнятися. Прол. Ноябр. 13.


Фл ‹Освенятися›, ‹освенитися›. Совр. нет. ▸ Уклоняться; отказываться. ◂ ВМЧ, Сент., 1165.


Дерив Сов. вид к ѡ҆свѣнѧ́тисѧ


чс -

См. ѡ҆свѣнѧ́тисѧ