ѹ҆зрѣ́ти
ѹ҆зрѣ́ти [узрети]
od видеть, зреть, смотреть, 2. промышлять, находить
Дч* глаг. (греч. ὁρᾶν) — зреть, видеть, смотреть; промышлять, находить. бг҃ъ ѹ҆́зритъ себѣ̀ ѻ҆вча̀ во всесожже́нїе (Быт. 22, 8□).
СЦРЯ ‹зрѣ́ть› ‹зрю̀›, ‹зри́шь›; ‹узрѣ́ть›, 1) гл. ср. ▸ Глядѣть, смотрѣть. ◂ Очи твои прямо да зрятъ. Притч. IV. 25.□ Мужіе Галилеистіи! что стоите, зряще на небо? Дѣян. I. 11.□ 2) Церк. ▸ Быть обрашену куда либо. ◂ Лице храма зряще на востокъ. Іезек. XLVII. 1.□ 3) ▸ Видѣть, узнавать, постигать, понимать. ◂ Аще узриши разумна, утреннюй къ нему. Сир. VI. 36.□ Ей Господи Царю, даруй ми зрѣти моя прегрѣшенія. Мол. Св. Ефрема.— Зрѣти къ смерти. Церк. ▸ Быть при послѣднемъ издыханіи. Канонъ молебн. во время бездождія. ◂
ГлтНЗ (ὁρᾶν, videre; διαβλέπειν, dispicere; βλέπειν, conspicere; ἰδεῖν, cernere; ἀναβλέπειν, videre; θεᾶσθαι, conspicere; θεωρεῖν, conspicere; ἐπιβλέπειν) – узреть: увидеть. Мф 13:14□ и҆ зрѧ́ще ᲂу҆́зрите (β., и очами смотреть будете). Мк 13:14□ ᲂу҆́зрите (ἰ.) ме́рзость запꙋстѣ́нїѧ. Ин 6:19□ ᲂу҆зрѣ́ша (θεω.) і҆и҃са ходѧ́ща. Откр 16:15□ ᲂу҆́зрѧтъ (β.) срамотꙋ̀ є҆гѡ̀.
чс 69 АП=1 АПБ=1 Окт=3 МнП=2 МнО=1 МнС=2 МнК=14 Мол=5 Акф=1 Кан=1 Проч=11
См· ѹ҆́зритъ