ѹ҆мꙋча́ти
ѹ҆мꙋча́ти [умучати]
od ‹Ѹ҆мꙋ́чаю› укрощаю, 2. замучиваю, подвергаю мучительной смерти, 3. обвиняю, обличаю
Дч* ‹ѹ҆мꙋ́чаю› глаг. (δομάζω) укрощаю; (μαρτυρέω) замучиваю (Син. 1 суб. чет.); (κολάζω) обвиняю, обличаю. занѐ є҆мꙋ̀ мно́гажды пꙋ̑ты и҆ ѹ҆́жы (желѣ҆зны) свѧ́занꙋ сꙋ́щꙋ, и҆ растерза́тисѧ ѿ негѡ̀ ѹ҆́жємъ (желѣ҆знымъ) и҆ пꙋ́тѡмъ сокрꙋша́тисѧ: и҆ никто́же можа́ше є҆го̀ ѹ҆мꙋ́чити (Марк. 5, 4□)
чс *