ѻ҆́тчїй

ѻ҆́тчїй [отчий]

СЦРЯ ‹о́тчій› ‹ая›, ‹ее›, — ‹чь›, ‹а›, ‹е›, пр. Церк. ▸ Принадлежащій отцу. ◂ Кій отъ обою сотвори волю отчю? Матѳ. XXI. 31.□

ГлтНЗ (Πατρός, Patris) – Отчий (Отца). Мф 21:31□ Кі́й ѿ ѻ҆бою̀ сотворѝ во́лю ѻ҆́тчꙋ.

Дерив Притяж. к ѻ҆те́цъ

чс 10 ВЗ=1 МнК=1 Акф=1

gr о́тчій: A,poss; plen,sg,m,nom/acc