ѿгна́тисѧ

ѿгна́тисѧ [отгнатися]

САР-1 ‹Отгоня́юся›, ня́ешися, отгна́хся, отгна́тися. гл. стр. Сл.
Отженяемъ, отдаляемъ бываю.
‹Въ той часъ слово скончася на царѣ Навуходоносорѣ: и отъ человѣкъ отгнася›. Дан. IV. 30.
→САР-1 т.2, с.216

ГлтНЗ (ἐκκλεῖσθαι, excludi) – быть изгоняему, исключаему. Рим 3:27 Гдѣ̀ ᲂу҆̀бо похвала̀, ѿгна́сѧ (где же то, чем бы хвалиться? уничтожено).

чс *

gr ѡтгна́тися: V,pf,intr,med; :