бдѧ́щїй [бдящий]
Св ‹бдѧ́щій› — бодрствующий, неспящий.
ГлтНЗ (γρηγορῶν, qui vigilat) – бдящий. Лк 12:37□ и҆̀хже прише́дъ госпо́дь ѡ҆брѧ́щетъ бдѧ́щихъ.
чс *
gr бдѣ́ти: V,ipf,intr; °
См| бдѧ́й бдѣ́ти