бдѧ́щїй

бдѧ́щїй [бдящий]


Св ‹бдѧ́щій› — бодрствующий, неспящий.


ГлтНЗ (γρηγορῶν, qui vigilat) – бдящий. Лк 12:37 и҆̀хже прише́дъ госпо́дь ѡ҆брѧ́щетъ бдѧ́щихъ.


чс *


gr бдѣ́ти: V,ipf,intr; °

См| бдѧ́й бдѣ́ти