благоꙋви́дѣтисѧ

благоꙋви́дѣтисѧ [благоувидетися]

Дч* ‹благови́дѣтисѧ› глаг. казаться хорошим, нравиться. И҆ благоꙋви́дѣсѧ сло́во во ѻ҆́чїю и҆́хъ (1 Макк. 1, 12).

СЦРЯ ‹благови́дѣтися› ‹ви́ждуся›, ‹ви́дишися›, гл. воз. Церк. ▸ Казаться хорошимъ; нравиться. ◂ Благовидѣся слово во очію ихъ. 1 Макк. I. 12.

чс *

gr благоуви́дѣтися: V,pf,intr,med; :