вдо́вїй [вдовий]
САР-1 ‹Вдо́вей, вдо́вій›, вія, віе. и вья, вье. прил. Вдовѣ свойственный, принадлежащій. ‹Даждь въ руку мою вдовію›. Іудиѳ. IX. 9.□ ‹Вдовьи деньги›. →САР-1 т.1, с.516
Дерив Притяж. к вдова̀
чс *
gr вдо́вій: A,poss; :