влива́тисѧ

влива́тисѧ [вливатися]

САР-1 ‹Влива́юсь›, ‹ся›, ешься, вли́лся, волью́сь, ва́ться, вли́ться. гл. возвр.
1) Ліясь вмѣщаюсь, вхожу, втекаю во что.
‹Волны вливахуся въ корабль›. Марк. IV. 37.
2) Втекаю, впадаю.
‹Волга вливается въ Каспійское море, а Нева въ Балтійское›.
→САР-1 т.3, с.1231

ГлтНЗ ‹влива́тисѧ› (ἐπιβάλλειν, irruere) – стремиться; бить. Мк 4:37 вѡ́лны же влива́хꙋсѧ въ кора́бль.

чс *

gr влива́тися: V,ipf,intr,med; :