глагѡ́лъ
глагѡ́лъ [глагол]
Св ‹глаго́лъ› — слово, речь.
Дч* ‹глаго́лъ› сущ. слово, речь, язык (Втор. 28, 49□. Матф. 5, 11□); дело, происшествие (Быт. 39, 9□. 1 Цар. 4, 16□. 12, 16. 14, 12. 3).
чс 146 ВЗ=2 АП=1 АПБ=2 ЕВБ=1 Окт=9 МнП=6 МнО=3 МнС=1 МнК=72 ТрП=4 Слж=1 Трб=1 Акф=1 Тип=1 Проч=15
gr глаго́лъ: S,m,inan; sg,nom/acc
См| глаго́лъ