глагѡ́лъ

глагѡ́лъ [глагол]

Св ‹глаго́лъ› — слово, речь.

Дч* ‹глаго́лъ› сущ. слово, речь, язык (Втор. 28, 49. Матф. 5, 11); дело, происшествие (Быт. 39, 9. 1 Цар. 4, 16. 12, 16. 14, 12. 3).

чс 146 ВЗ=2 АП=1 АПБ=2 ЕВБ=1 Окт=9 МнП=6 МнО=3 МнС=1 МнК=72 ТрП=4 Слж=1 Трб=1 Акф=1 Тип=1 Проч=15

gr глаго́лъ: S,m,inan; sg,nom/acc

См| глаго́лъ