довлѣ̀ [довле]
Фл ‹Довле›, ‹доволе›, ‹доволи›, нар. Совр. нет. ▸ Довольно, достаточно. ◂ Усп. сб., 155 в.
чс 1 МнК=1
gr довлѣ́ти: V,ipf,intr; indic,aor,sg,2p/3p
См| довлѣ́ти довлѣ́етъ