довлѣ̀

довлѣ̀ [довле]


Фл ‹Довле›, ‹доволе›, ‹доволи›, нар. Совр. нет. ▸ Довольно, достаточно. ◂ Усп. сб., 155 в.


чс 1 МнК=1


gr довлѣ́ти: V,ipf,intr; indic,aor,sg,2p/3p

См| довлѣ́ти довлѣ́етъ