доздѣ̀

доздѣ̀ [дозде]


СЦРЯ нар. Церк. 1) ▸ Доселѣ, до сего мѣста. ◂ Доздѣ говоритъ Златоустъ. 2) ▸ До сего времени. ◂ Доздѣ поможе намъ Господь. 1 Цар. VII. 12.


Фл ‹Дозде›, ‹до сьде›, нар. Совр. нет. ▸ До сих пор. ◂ Иак. Бор. Гл., 83.


САР-1 ‹Доздѣ̀›, нар. Сл.
Доселѣ, до сего мѣста.
‹Доздѣ Златоустъ›.
2) До сего времени, до сихъ поръ.
‹Доздѣ поможе намъ Господь›. 1. Цар. VII. 12.
→САР-1 т.3, с.48


чс 6

См. здѣ́: