доздѣ̀
доздѣ̀ [дозде]
СЦРЯ нар. Церк. 1) ▸ Доселѣ, до сего мѣста. ◂ Доздѣ говоритъ Златоустъ. 2) ▸ До сего времени. ◂ Доздѣ поможе намъ Господь. 1 Цар. VII. 12.□
Фл ‹Дозде›, ‹до сьде›, нар. Совр. нет. ▸ До сих пор. ◂ Иак. Бор. Гл., 83.
САР-1 ‹Доздѣ̀›, нар. Сл.
Доселѣ, до сего мѣста.
‹Доздѣ Златоустъ›.
2) До сего времени, до сихъ поръ.
‹Доздѣ поможе намъ Господь›. 1. Цар. VII. 12.□
→САР-1 т.3, с.48
чс 6
См. здѣ́: