зо́въ
зо́въ [зов]
САР-1 ‹Зо́въ›, зо́ва и зва̀. с. м.
Призываніе, приглашеніе.
‹По зову приѣхалъ›.
‹Самъ не напрашивайся, а зва не презирай›.
‹Зо́въ дѣло велико›. Поговорка означающая, что для званныхъ гостей лишнія требуются издержки и приготовленія.
→САР-1 т.3, с.114
чс 3
gr зо́въ: A,poss; :