и҆знꙋ́дити

и҆знꙋ́дити [изнудити]

СЦРЯ ‹изнужда́ти› ‹да́ю›, ‹да́еши›; ‹изну́дити›, гл. д. Церк. ▸ Вынуждать, силою достигать чего либо. ◂ Мужъ въ трудѣхъ труждается себѣ, изнуждаетъ погибель свою. Притч. XVI. 26.

чс -

См. изнужда́ти: