и҆знꙋ́дити
и҆знꙋ́дити [изнудити]
СЦРЯ ‹изнужда́ти› ‹да́ю›, ‹да́еши›; ‹изну́дити›, гл. д. Церк. ▸ Вынуждать, силою достигать чего либо. ◂ Мужъ въ трудѣхъ труждается себѣ, изнуждаетъ погибель свою. Притч. XVI. 26.□
чс -
См. изнужда́ти:
и҆знꙋ́дити [изнудити]
СЦРЯ ‹изнужда́ти› ‹да́ю›, ‹да́еши›; ‹изну́дити›, гл. д. Церк. ▸ Вынуждать, силою достигать чего либо. ◂ Мужъ въ трудѣхъ труждается себѣ, изнуждаетъ погибель свою. Притч. XVI. 26.□
чс -
См. изнужда́ти: