мимогрѧды́й

мимогрѧды́й [мимогрядый]


Фл ‹Мимогрядый›, в зн. сущ. Совр. нет. ▸ Тот, кто проходит мимо; прохожий. ◂ Конст. Мк., 2, 14.


ГлтНЗ (παράγων, prætergrediens) – проходящий. Мк 2:14□ мимогрѧды́й ви́дѣ.


чс 4 ЕВ=1 АП=1 ЕВБ=2


gr мимогрясти́: V,ipf,intr; partcp,praes,act,brev,sg,m/n,nom|partcp,praet,act,plen,sg,m,nom/acc

См· мимогрѧстѝ