мимогрѧстѝ

мимогрѧстѝ [мимогрясти]

СЦРЯ ‹мимогрястѝ› ‹гряду̀›, ‹гряде́ши›, гл. ср. Церк. ▸ Тоже, что ‹мимоитѝ›. ◂ Мимогрядый видѣ Левію Алфеова. Марк. II. 14.

САР-1 ‹Мимогряду̀›, де́ши, грястѝ. гл. ср. Сл.
Иду, прохожу, шествую мимо.
‹Мимогрядый видѣ Левію Алфеова›. Марк. II. 14.
→САР-1 т.2, с.410

чс *

gr мимогрясти́: V,ipf,intr; :

См| мимогрѧ́дый