нарꙋга́нїе

нарꙋга́нїе [наругание]

СЦРЯ ‹наруга́ніе› ‹я›, с. ср. Церк. ▸ Поруганіе, поношеніе. ◂ Властію наказасте я и наруганіемъ. Іезек. XXXIV. 4.□

Фл ‹Наругание›. Совр. устар. ▸ Поругание, надругание. ◂ Супр., 563, 28. Иез. 24, 4.

чс 3 Проч=3