пе́рїе
пе́рїе [перие]
od перья
Дч* сущ. (греч. πτερά) перья. И҆ ви́дѣхъ, и҆ ѿ пе́рїѧ є҆гѡ̀ ражда́хꙋсѧ сопроти̑внаѧ пє́рїѧ, и҆ та̑ѧ творѧ́хꙋсѧ въ пе́рїйцахъ дро́бныхъ и҆ ма́лыхъ (3 Ездр. 11, 3□).
СЦРЯ ‹пе́ріе› ‹я›, с. ср. соб. Церк. ▸ Тоже, что ‹пе́рья›. ◂ Да отлучитъ гортань съ періемъ. Лев. I. 16.□
Алекс ‹пе́ріе›, иногда берется за крылья. Бесѣд: Злат.
чс 3 ВЗ=2