ро́зга
ро́зга [розга]
Св ‹розга̀› — ветвь (мн.ч. ро́ждїе).
Дч* ‹розга́› сущ. (греч. κληματίς) веточка, тонкое дерево; куст, похожий на виноградную лозу. Ѿ вїногра́дѡвъ бо содо́мскихъ вїногра́дъ и҆́хъ, и҆ розга̀ и҆́хъ ѿ гомо́рры (Втор. 32, 32□).
чс 3 МнП=1
gr ро́зга́: S,f,inan; sg,nom
См| розга̀