ро́зга

ро́зга [розга]

Св ‹розга̀› — ветвь (мн.ч. ро́ждїе).

Дч* ‹розга́› сущ. (греч. κληματίς) веточка, тонкое дерево; куст, похожий на виноградную лозу. Ѿ вїногра́дѡвъ бо содо́мскихъ вїногра́дъ и҆́хъ, и҆ розга̀ и҆́хъ ѿ гомо́рры (Втор. 32, 32).

чс 3 МнП=1

gr ро́зга́: S,f,inan; sg,nom

См| розга̀