под̾ꙋща́тель

под̾ꙋща́тель [подущатель]

СЦРЯ ‹подуща́тель› ‹я›, с. м. Церк. ▸ Побуждающій къ чему либо. ◂ Подущателю къ ревности пѣній боголѣпныхъ. Прол. Янв. 9.

чс *

gr подуща́тель: S,m,anim; :