подда́нникъ

подда́нникъ [подданник]


Дч* подданный. Прол. апр. 17.


СЦРЯ ‹подда́нникъ› ‹а›, с. м. Церк. ▸ Находящійся въ подданствѣ. ◂ Подданицы быша ему и повинни. Прол. Апр. 17.


чс -