подда́нникъ [подданник]
Дч* подданный. Прол. апр. 17.
СЦРЯ ‹подда́нникъ› ‹а›, с. м. Церк. ▸ Находящійся въ подданствѣ. ◂ Подданицы быша ему и повинни. Прол. Апр. 17.
чс -